«Хто йде геть, поспішаючи, хто боїться?
Хто думає – чи є Індра, хто – чи поблизу?
Хто промовить за добро, хто за нащадків, за домашніх,
Хто за себе та за рід?»

(Ріг-Веда 1.84.17)

Чотири тисячі років тому стародавні Арії поняття «уперед» та «схід сонця» означали одним словом. Сучасна цивілізація за сто останніх років здійснила велетенський стрибок уперед, але видно, що не до сонця, і не до світла.

Вранці  21.02.7518 р. (2010 р.), до намету Перунової Сотні завітали двоє осіб, одягнених у форму спецпідрозділу "Беркут". Не представившись та не показавши жодних документів, які б засвідчували їх особи, міліціянти у грубій формі почали вимагати у чергових документи.

6 січня 2010 року громада Рідної Православної Віри „Вінець Бога” святкувала Водосвяття. В цей день єдналась Дана Горішня з Даною Земною, Сила Яра і Світла Богів Рідних зійшла на Землю-Матінку, і стала вода Живою у ріках наших!

24 грудня  2009 р. громада Рідної Православної Віри „Вінець Бога” зібралася на Святий Вечір. Це Свято усього Роду, на якому ми єднаємось, очищуємось душами, наповнюємось Світлом, Любов`ю та Радістю.
Вечірня Зірка сповіщає народження нового Життя, повниться Земля наша Світлом і Теплом – Божич-Коляда народжується, який нового року Коло Діє, і дарує нам нового Кола Дар!

Свято Калити, як і минулого року, громада „Вінець Бога” святкувала в світлиці музею нашого земляка Михайла Коцюбинського. В цей день „паном Коцюбинським” міг відчути себе кожен бажаючий, а обов`язки „пана Калитинського” виконував шановний гість із Києва – старійшина Собору Українських Звичаєвих Громад, етнолог, художник, мудрець – Олесь Васильович Фисун, який разом з головою Київської громади Рідної Віри „Древо Роду” паном Славомиром на наше запрошення завітали до Вінниці.

03.12.2009 р. Священна Рада ОРУ розглянула заяву голови Громади рідновірів "Вінець Бога" м.Вінниці про їхнє бажання вступити до Об`єднання Рідновірів Українита інші надані документи (Протокол Зборів та Статут).

Наша влада два роки тому не лише встановила в односторонньому порядку безвізовий режим для громадян Європейського Союзу, а й підписала шкідницьку угоду про реадмісію осіб між Україною та ЄС. Згідно з нею, Україна у 2010 році, з якогось дива, зобов'язана прийняти понад 150 тисяч нелегальних мігрантів з країн "третього світу".

Ось типовий зразок ідіотичної зовнішньої політики, яку від імені України здійснює правляча верхівка. Угоду про реадмісію у жовтні 2006 року парафували у Фінляндії Президент Віктор Ющенко та міністр закордонних справ Борис Тарасюк.

Дорогий Український народе,

Брати і сестри,

Слова про Голодомор завжди є важкі, і важка їхня дорога.

Важко слову пройти розбиту, розчавлену дорогу, на якій і людина не знайде опори, не те що увесь народ.

28 листопада 2009 р. наша громада „Вінець Бога” спільно з Вінницьким Козацьким полком ім..Івана Богуна, Вінницькою Крайовою Козацькою Молодіжною Організацією „Молода Подільська Січ”, міським осередком Народного Руху України, ВОО ВМГО Національний Альянс, прийняла участь в Ході Пам`яті жертв Голодомору 32-33 років у м.Вінниці.

24 листопада 2009 року громада „Вінець Бога” святкувала Свято Долі. Ми закликали Рідних Богів і уславили Долю-Матінку, замовляли Святий Коровай, промовляли світлі і щирі прагнення наші на утвердження Долі доброї, щасливої та гарної для всіх рідновірів, для всіх Українців, для всіх добрих людей на Землі.

22 жовтня 2009 року у місті Нікополі Дніпропетровської области, порушивши рішення суду, представники виконавчої влади за підтримки міліції та активної участі представників громадської орґанізації „Спілка ветеранів Афганістану у м. Нікополі” зухвало захопили приміщення, орендоване  вже протягом 8 років патріотичною молодіжною орґанізацією „СІЧ”, що по вулиці Нєкрасова, 46.

Григорій Омельченко

Питання не в тому, кого обирати президентом, і хто це має робити — народ на прямих виборах чи парламент. Питання в тому, чи в змозі ми розібратися в самих собі і дати відповідь на питання: хто ми — мешканці чи вільні громадяни незалежної держави? Ким ми хочемо бути — населенням чи Народом, Українською Нацією?

Важливішого питання важко собі уявити, а ще важче — знайти на нього відповідь.