Дійство розпочалося покладанням вінків та квітів до погруддя Т.Г. Шевченка біля ЗОШ №30, а далі перемістилось у центр міста на площу Театральну, де саме і має стояти майбутній монументальний пам’ятник Рідному Пророку.

Українська громадськість була широко представлена. В числі організаторів ушанування: Народний Рух України, Вінницький Козацький Полк імені Івана Богуна, Вінницьке Крайове Молодіжне Козацьке Об`єднання „Молода Подільська Січ”, наша громада Рідної Православної Віри „Вінець Бога”.

Натхненні виступи лідерів організацій супроводжувались піснями бандуристів та декламуванням віршів Великого Кобзаря представниками молодого покоління Українців. Голова нашої громади Рідної Православної Віри „Вінець Бога” Велимир також звернувся до присутніх зі своїм палким словом.

Виступ Велимира – голови громади Рідної Православної Віри
„Вінець Бога”:

Слава Україні!

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.

Ми сьогодні святкуємо 195 років від дня народження нашого Великого Українського Пророка – Тараса Григоровича Шевченка, а ті питання, які він прозрів півтора століття тому і досі лишаються актуальними в нашому сьогоденні. Ми і досі лише на шляху утвердження дійсно Української і Сили, і Правди, і Волі в Рідній Хаті – нашій Державі.

Кати знущаються над нами,
А правда наша п`яна спить.
Коли вона прокинеться?

Треба тверезими очима подивитися навколо, і кожен має задати собі питання: „У чому причини наших негараздів? Звідкіля беруться оті сумнозвісні кризи?” Чому і досі спрацьовує механізм поділу Українців – Розділяй і володарюй? Не дали ми собі і вичерпної відповіді на Шевченкове – Хто ми і чиїх батьків діти?

Згадуючи сьогодні „Заповіт” Шевченка, спитаємо себе, а чи виконали ми його? Ще ні!

Тарас Григорович Шевченко, як Духовний Батько Української Нації дав нам на всі ці запитання вичерпні відповіді. Варто їх згадати сьогодні і знову взяти на озброєння, аби не вигадувати велосипед заново, як треба вибудовувати Українську Україну.

Наша Сила – в ЄДНОСТІ ! Обніміться, брати мої, молю вас, благаю! – знову лунає Шевченкове.

Наша Сила – в нашій історичній пам`яті, у знанні Коренів нашого прадавнього Славянського Роду:

Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!

Тарас Григорович Шевченко вчить нас пам`ятати Славу наших Великих Предків, щоби весь наш Триєдиний Рід і Мертвих, і Живих, і Ненароджених мав у своїй Хаті – свою Правду, і Силу, і Волю:

Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: хто ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Той побачите...

І ми побачили! Дякуємо, Батьку Тарасе, ми – пробудились!

І наш Тиврівський поет, Василь Михайлович Рудий, пробуджений Живим Словом Великого Кобзаря написав такі рядки про Славу нашої Української Землі:

Ще дикість на планетній цілині
Утверджувалась в ратищах криваво,
А тут цивілізації Вогні уже палали
Мирно та яскраво.

Вогні ці сотні тисяч літ тому
Над Богом запалили Божі Діти,
І понесли в світи, щоби пітьму
Яскравим світом Мудрості залити.

В чужих краях їх не згубився слід,
Він – у культурах Заходу і Сходу,
І горді ми, що витік наших Від –
Від гордих Предків, од Коріння Роду.

Ми – їх нащадки, й втримаєм в руці
Знамено Рідне з Сонцем у зеніті,
Ми в ньому – золотисті промінці
Дажбожим Словом й ласкою зігріті.

Ми – творці всеземної історії,
І від Вічності маєм Ключі,
Ми – в легендах оспівані Орії,
Анти, Укри, або Русичі.

Не були ми рабами чи слугами
Чужобожих царів-дикунів,
І над ницими і недолугими –
Не опинимось в ролі панів.

Ми – одвічні стражі Прави й Яви,
В наших генах – Мідрість поколінь,
Ми піднімем Стяг своєї Слави
В ореолі Божих повелінь!

Наші Предки знали з чого почався Всесвіт, дали назви видимим планетам та зорям, першими приручили Коня, винайшли Колесо, навчили світ вирощувати та пекти хліб, створили найдавнішу відому у світі – хліборобську цивілізацію Оратту, названу нині „Трипільською”, що жила в гармонії з Природою і Рідними Богами.

І кожен із вас, тут присутніх, усі ми є нащадками тих Великих Білих Родів, Родів могутніх, Родів Славних. Памятаймо завжди слова Шевченка про те, що у Бога ми не раби його, ми – люди! Ми – діти Богів, Онуки Дажбожі, діти Творця і самі Творці світу свого!

І Тарас Григорович Шевченко вказує нам шлях, як зберегти і пронести у віках Славу нашого Великого Роду Українців-Русинів – свято берегти і шанувати наш рідний Український Звичай, Козацьку Славу і наші одвічні народні традиції, мову і Українську пісню:

Слава не поляже!
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Тарас Григорович Шевченко прорік нам Весняне Пробудження:

І на оновленій Землі
Врага не буде супостата.
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на Землі!

І сьогодні знаменно, що день народження Тараса Григоровича Шевченка, співпадає з весняним народним святом закликання птахів з Вирію, що має в народі назву – Сорочини. Птахи – це вісники пробудження Життя, Весни, Радості.

Пташка носить у собі яєчко – символ Сонця-Життя, народження, воскресіння.

Святкові „Лелечини”, „Сорочини”, „Жайворонки” призначені прикликати пташок з Вирію – країни, де перебувають Душі Предків. Вони летять до рідної землі – пташиними ключами, і тими Ключами відкривається Брама Вирію Небесного, і разом із Лелеками прилітають на рідну Землю Душі Предківські, щоби втілитись у новонароджених нащадках.

З пташками повертається тепло і достаток у наші домівки.

Тож ушануємо народний Звичай, закличемо пташок із Вирію, як і Предки наші кликали, щоб на нашу Землю прийшло Сонечне тепло, Щастя і Радість!

Хай наш Рід повниться дитячим щасливим сміхом, радістю, здоров`ям, наші оселі – Богатством, Земля Рідна – щедрістю, і прийде до нас те, про що мріяли Великі Предки наші.

Це – Праведний Закон, Правда і Воля, Світло і Справедливість.

А допоможе нам в цьому – обрядове печиво, яке випікли наші матусі – „жайворонки”, „буслі”, „голубки”.

Летіть, жайворонки, до нашої сторонки,
Спішіть, ластів`ята, до нашої хати –
Зиму проводжати, Весну зустрічати!

Хай прийде Весна, Весна Роду нашого!
Най буде так!

СЛАВА РОДУ !
СЛАВА УКРАЇНІ !
СЛАВА РІДНИМ БОГАМ !

Комментарі (1)

...
Автор1: Любава, м.Вінниця, 18.03.2009, 19.03.2009

Cлава Рідним Богам!
Най, люди наші, українці повернуться до рідної віри своїх предків!І творять рай тут на землі своїми поступками!
Слава Роду нашому прекрасному!

• 
• +0
• 
• 

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар